Лавуазьє та роль кисню в горінні

У 1770-х і 1780-х роках Антуан Лавуазьє провів кількісні досліди, які допомогли пояснити горіння як реакцію з киснем і відкинути теорію флогістону; він також показав, що повітря — суміш газів, зокрема кисню та азоту. Водночас кисень до того виділили незалежно Карл Вільгельм Шеєле та Джозеф Прістлі, тож не слід говорити, що Лавуазьє одноосібно «відкрив» його. [1–3]