традиційна навігація Полінезії

Протягом поколінь навігатори тихоокеанських острівних культур перетинали великі відстані без сучасних навігаційних приладів. Вони вивчали положення й рух зір, напрямки океанських хвиль, вітри та течії, а також поведінку птахів і хмар, що могли вказувати на близьку землю. Ці знання передавалися через усне навчання та практику. Методики відрізнялися між культурами й навігаторами та залишаються живою традицією, а не єдиною універсальною «системою».