Щодня щось дивовижне

супутники Марса в «Мандрах Гуллівера»

Титульна AI-згенерована ілюстрація / AI-generated cover illustration. An eighteenth-century book and telescope frame Mars and its two moons, evoking Swift’s fictional description.

NASA image of Phobos; NASA’s Mars Reconnaissance Orbiter / HiRISE. NASA/JPL-Caltech/University of Arizona credit as indicated by the NASA image page. Original page: https://science.nasa.gov/mars/moons/ (Phobos image). NASA imagery is generally not copyrighted in the United States; retain stated credit and check third-party markings on the original page.

Color-enhanced NASA image of Deimos taken by HiRISE aboard Mars Reconnaissance Orbiter on 21 February 2009. Credit: NASA/JPL-Caltech/University of Arizona. Original: https://www.nasa.gov/image-article/mars-moon-deimos/; direct asset: https://science.nasa.gov/wp-content/uploads/2017/11/deimos-1920x1200-1.jpg.

Oil portrait of astronomer Asaph Hall, discoverer of Phobos and Deimos. Source: U.S. Naval Observatory, https://www.usno.navy.mil/library/history/HallPortrait.jpg; file page: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:HallPortrait.jpg. Public domain as a U.S. federal government work. Attribution requested: U.S. Naval Observatory. No edits.

$The U.S. Naval Observatory’s 26-inch “Great Equatorial” refracting telescope, from which Hall discovered Phobos and Deimos in August 1877. Creator: United States Naval Observatory. Public domain as a U.S. federal government work. File page: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:USNO26in-2.jpg. Source: https://www.usno.navy.mil/USNO/about-us/the-26-inch-refractor. Credit: United States Naval Observatory. No edits.$

1 / 5

Титульна AI-згенерована ілюстрація / AI-generated cover illustration. An eighteenth-century book and telescope frame Mars and its two moons, evoking Swift’s fictional description.

Слухати факт0:00 / —

У романі Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера», виданому 1726 року, астрономи вигаданого острова Лапута описують два супутники Марса. Справжні супутники — Фобос і Деймос — відкрили лише 1877 року, тобто приблизно через 151 рік. Але числа Свіфта не були точним передбаченням: у романі названо орбітальні періоди 10 і 21,5 години, тоді як сучасні значення становлять приблизно 7,66 і 30,3 години. [1–3]